Але, чуварики, с вамі на зєднання! Сіночервоний Андрюха тут, і я хочу вам розповісти як я купив дистиллят ТГК і зарабав на машину за неділю!
Так шо, розводимось по шваху, я без пекла і паршів, викрутів і приколів, вас не обману, сам був у цьому пригоді. Одного разу, почитав я свіжий пост на городській форумі, повідомляють, що в місті закладки є! А не просто закладки, а дистиллят ТГК - це шо таке? Це ж величезний процент в смітті наркотичних речовин! Не можна тут пропустити таку нагоду.
Моя думка була проста - тарілка на край, сміття в сторону! Я хотів стимулюючого відпочинку, знаєте в душу кинути, сто доларів заробити і машину украсти. І шо, місце сунулось!
| Тарас |
Андрюха |
| Андрюх, ти знаєш про дистиллят? |
Копайся в того, хто геру закупує. Віддасть повідомлення, зашось там айди. І побіг, склеюватиму діру на думці. Виручка, знаєш. |
| Брат, це занадто великий ризик, не знаю чи хочу ширятись |
Шо ти, не гамуй! Випробуй, то скоро усі пепси на задньому місці твоєї елди-призи. Інша машина буде, дырка в ній. Я ж це знаю! |
І йду я на контакт, шукаю діда. Інформація пішла, солью годжера заплатив і відро з бяком отримав. Іду додому з бюстом, а там 2 пацани у високих шапках. Хуже замісць не можна було попасти.
Перше шо прийшло в голову, це - "Вичавити жизнь з них!". Але я вдався в пацани, вигріб свою пальмиру з кишенії і викинув перший стоній стукри. Подякували мені ті двоє, як кращому бодігарду. Здається, про мене їм щось зосталося в пам'яті, бо дали координати дуже класної вписки, де усі пацани були. Ведьма, скільки можна брати без церемоній!
Я прийшов на ту вписку з новою забавкою, по-простому - з дистиллятом ТГК. Знаєте, скільки мені довелося заробити на нього грошей? Триста - не більше! Але виручка була космічна. І я починав себе почувати як справжній гризло, ледь не видно очей в моїй рожі. Я почав робити подарунки - всім своїм друзям, своїм жінкам, своїм батькам. І долучився випивкою.
Андрюха - герой вечора! І кожного вечора так було. Я вибився від дверей, бо мене створило на повну гесть. Але я витримав і дуже хорошо відчував себе. Почав писати пісні, навіть захотів займатися музикою. Все це завдяки дистилляту ТГК.
Але одного разу, пэпсы все ж таки злякалися нашої безпеки і затримали мене. Затамували на декілька годин у поліцейському відділі. Але щасливо, я мав кілька зашитих хабарів, які врятували мене. Ті пэпсы лишили мене на мирному, аби не чхнули за мною. Вони навіть не спробували шукати дистиллят ТГК, який я мав з собою.
Після цього, я вирішив змінити свій вектор. Відмовився від гери, від зайвих штук і почав серйозно думати про своє майбутнє. Я вирішив піти на роботу, заощадити грошей і заробити на машину. Знаєте, як швидко я це зробив? За неділю!
Братці, це був адський тиждень! Я не підводився, бував на кожній вписці, усе нічого. І ось, він, той день. Я продав дистиллят ТГК, який в мене залишився, і заробив чудову виплату. За ці гроші я купив свою першу машину!
Тепер я гордий водій, який пускає блискавицю по дорогах. І кожного разу, коли я пасуюся нової машини, я не забуваю про всі стоянки й закладки, які привели мене сюди. І зараз, коли я відвернувся від гери та інших штук, моє життя набуло нового сенсу.
Отож, хлопці, як я купив дистиллят ТГК і заставив грошовий гризло вставити
Так шо, ще є новачки тут? Хочете розповісти свою історію? Ну, не забувайте про закладки і вписки на своєму шляху, вони можуть стати стимулюючими факторами. Але і не забувайте, що дырка після них може бути більшою, ніж ви очікуєте.
У, братаны! Тут я расскажу вам, как у меня было на одном из закрытых тусовок. Было это давеча, с головняками всеми своими. На самом деле, всё началось с того, что я решил купить дистиллят ТГК.
Все были на взводе, и я как-то нашел контакт на суетологов с таким товаром. Дистиллят ТГК - это как закладки для ценителей, веришь мне на слово. Вот только гемор был один - я как раз тогда летел в другой город и не знал, как его доставить.
Подумал я долго и решил воспользоваться поездом. На станции встретил своего бро, который уговорил меня ехать на крыше. А чо, почему бы и нет, думаю я, раз уж кататься на поезде, так по-крутому.
И вот, пришел тот день. Взял я пару грамм дистиллята ТГК, нарвал на себя фент, как рубит уже неделю. Ждал поезда на вокзале, вместе с братвой. Вечером пришел он, поезд, мощный и красивый. Вот и началось наше катание на крыше!
Там светофоры мелькают, города проносятся, а мы на ветру крутились и впитывали запахи ночи. Вначале было страшно, братаны, но потом уже как наркоман на взводе - каждый поворот, каждая неровность пути делают тебя счастливым до чертиков. А гонят нас ночью по темным трекам, а мы на крыше, грехов нагоняя.
Поезд скоро должен был остановиться в назначенном городе, и я уже видел, как наши бродяги на низу заглянут и увидят нас на крыше. И тут я вспомнил про закладки дистиллята ТГК - купил его, чтобы попробовать в дороге. Своим парням оставил, а себе решил подкрепиться.
Народ, это был пиздец! Я просто не ожидал такого эффекта. Сразу же все проблемы и головняки пропали - я просто погрузился в свою маленькую, наркоманскую сказку. Все стало круто, все стало ярким и насыщенным.
Наши бродяги внизу даже не догадывались, что мы на крыше, братцы. Мы просто летели сквозь города, мимо всех, кто так или иначе связан со суетой. Мы были свободны, и нам было все равно на этот мир.
Но братаны, все хорошее когда-то заканчивается. Вдруг поезд замедлился и я понял, что мы прибыли в тот город. Тут-то и начались наши проблемы. Мы катились все туда, где нам надо было. А как вышли, так сразу нашлись те, кто решил нас кинуть.
Стоит нам выйти с поезда, как эти гопник-суетологи сразу же набросились на нас. Кто с барбами, кто с фентами, прямо наводили суету. Пытались нас обмануть, чтобы поделиться нашим дистиллятом ТГК.
Но не тут-то было, братцы! Мы не дураки, мы не просто так на поезде катались. Мы ведь не привыкли кидать с нашими братанами. Отобрали у них свои закладки и отвязались. А потом уже просто пошли своей дорогой.
И это был конец нашего незабываемого катания на поезде на крыше. Я не знаю, когда это повторится, но я знаю одно - наркота дает тебе головняки, а такие вот приключения - самые классные в молодости. Это как настоящий гопникский опыт, которым надо пожить, чтоб понять.